Пошук
Головне меню

ЖИВОПИСЕЦЬ СВОЄЇ ЕПОХИ

За сприяння Тернопільської обласної ради й управління освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації у конференц-залі бібліотеки Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка пройшов Всеукраїнський науковий семінар «Творчий світ Бориса Харчука», приурочений 85-річчю від дня народження письменника. Координував засідання завідувач кафедри української філології та суспільних дисциплін, кандидат філологічних наук, доцент О.В.Василишин.

З вітальним словом до присутніх звернувся ректор академії, заслужений працівник народної освіти України, почесний академік Академії вищої школи НАПН України, професор А.М.Ломакович.

Наукові виступи розпочав завідувач кафедри теорії та методики української і світової літератури Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка, доктор філологічних наук, професор М.П.Ткачук. Предметом свого дослідження він обрав «Жанрову своєрідність повісті Бориса Харчука «Шлях без зупинок»», де наголосив на  наративній стратегії автора повісті, відсутності напруженого сюжету, на об’єктивності картин, серед яких не губиться усвідомлення добра і зла, на бінарній опозиції «я-наратор» і «я-персонаж», на ідеї фемінізму та використанні автором різноманітних форм розповіді, зокрема аналепсису, як одного з понять наратології. Це була цікава і захоплююча лекція, що в однаковій мірі стала корисною як для науковців-філологів, так і для майбутніх учителів української мови і літератури.

Дещо несподіваним був виступ доктора історичних наук Г.Й.Стронського, який у процесі підготовки до семінару буквально «відкрив» для себе українського прозаїка у повісті «Два дні». І навіть незважаючи на те, що з деякими творчими моментами фахівець-історик не погоджується, висловлює власне бачення подій, що описують непрості тогочасні взаємини українців і поляків на фоні національно-визвольної боротьби, – проте констатує той факт, що, на відміну від творів догматичних і заідеалізованих радянських письменників (як-от Олесь Гончар), Бориса Харчука читати дійсно цікаво. Зрозуміло, що він знаходився під потужним радянським пресом, тому й щодо нього «треба знизити накал критики, бо оцінити митця може лише той, хто здатен опуститися в його епоху».


Про творчість Бориса Харчука в історичному ракурсі на основі його оповідання «Неслава» підготувала дослідження доктор історичних наук, доцент І.Б.Скакальська. Вона зробила акцент на тому, що історичні знання просто необхідно доповнювати засобами літератури. Стан повоєнної Волині характеризувався нестачею одягу, ліків, відсутністю інфраструктури. Дитинство, сирітство героя «Неслави» автор поєднував зі своєю власною долею у період перебування Західної України у складі ІІ Речі Посполитої, наголошував на проблемах радянізації, насаджування нової ворожої ідеології, основною перешкодою якій була релігійність населення. Борис Харчук добре знав історію рідного краю. Від імені героїні твору він описував надзвичайно цікаві для нас факти про Кременець і специфіку життя містян, про навчання у стінах нашого навчального закладу і його бібліотеку, про втручання партійних органів в особисте життя викладачів і студентів тощо. Наш науковець також зауважує, що нелегкий час не дозволяв автору відкрито писати про те, що він насправді відчував і переживав. Трагедія співжиття українського і польського народів, ці болісні протиріччя, як зазначає Ірина Скакальська, мають бути предметом дослідження науковців, але ні в якому разі не політичною інтерпретацією, тому що кожна історична епоха чогось навчає, несе щось нове. І чимала заслуга в цьому належить літературним засобам.

Молодий науковець кафедри англійської філології В.А.Якимович зупинилася на образі «Іншого» в прозі Бориса Харчука і Діни Рубіної. На основі аналізу поведінки героїв вона робить висновок, що часто бажання вижити переважає над мораллю; прослідковує  спільні та відмінні риси між своїм і чужим народами; описує особливості бікультурного середовища, гендерні стосунки; особливу увагу приділяє єврейській темі.

Кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української філології та суспільних дисциплін Р.О.Дубровський на основі оповідання Бориса Харчука «Планетник» досліджував особливості хронотопу, як системи координат зв’язуючих характеристик часу і простору (часопростору). Науковець зауважив, що мала проза Бориса Харчука надзвичайно яскрава і виразна, а даний твір є чудовим зразком саме філософської прози.


Голова районного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка Л.А.Следзінська розповіла про поїздку разом із Володимиром Рожком до матері Бориса Харчука, котра колись також керувала «Просвітою» в рідному селі. Із чотирьох дітей у неї залишився лише Борис. До останніх днів життя бабуся Насті Лілія Адамівна провідувала її, допомагала на городі, в саду. Жінка завжди пригощала гостей смачними яблуками-спасівками.

Завідувач кафедри української філології та суспільних дисциплін, кандидат філологічних наук, доцент О.В.Василишин вже багато років працює над творчою спадщиною Бориса Харчука. останню статтю опублікував у черговому випуску «Дивослова». На семінарі він зупинився на темі, підготовленій спільно з доктором філологічних наук, професором кафедри української та класичних мов Національного університету біоресурсів і природокористування України С.С.Кіралем «Епістолярний діалог Бориса Харчука із Семеном Жураховичем».

До програми Всеукраїнського наукового семінару ”Творчий світ Бориса Харчука“ запропонували свої наукові доробки доктор філологічних наук, професор КНУ ім. Тараса Шевченка Г.М.Штонь («Борис Харчук у духовному просторі української ліро-епічної прози»), доктор філологічних наук, професор В.Г.Дончик («Непохитність Харчукового слова»), член НСПУ П.М.Перебийніс («Спогади про Бориса Харчука»), доктор філологічних наук, професор Східноєвропейського національного університету  ім. Лесі Українки Л.К.Оляндер («Людина і світ  у художньо-філософській концепції Б. Харчука»).

Свій вагомий внесок у тематичне наповнення семінару зробили група кандидатів філологічних наук, доцентів Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка: «Моделювання національного характеру в романі «Кревняки» Бориса Харчука» (С.В.Бородіца), «Засоби творення характеру дитини в повісті Бориса Харчука «Діана»» (Л.П.Вашків), «Локальне й універсальне в художньому світі Бориса Харчука» (М.М.Данилевич), «Історія однієї дружби (Борис Харчук та Ярослав Сорока)» (П.І.Сорока). До них приєднався кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології та іноземних мов Тернопільського НТУ ім. Івана Пулюя І.П.Равлів з темою «Борис Харчук і Дмитро Павличко (до питання про творчі стосунки між письменниками)».

Творчістю Бориса Харчука цікавились фахівці й з інших регіонів України. Доктор філологічних наук, професор Полтавського НПУ ім.Володимира Короленка О.І.Неживий показав Полтавщину в житті і творчості Бориса Харчука; кандидат філологічних наук, доцент Криворізького педагогічного університету Л.О.Донченко працює над домінантними міфологемами в літературно-історичному дискурсі Б. Харчука; із фондом документів письменника Б. Харчука в державному архіві Волинської області та практикою його використання у навчальних закладах ознайомили представники Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, кандидати філологічних наук О.Б.Жулинська-Яручик та В.П.Яручик; засоби вираження часу та простору в казках Бориса Харчука стали предметом наукового пошуку асистента кафедри української мови Львівського НУ імені Івана Франка О.Б.Бачинської; кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури, декан факультету української філології Рівненського ДГУ Д.В.Кравець повертається до непростої теми ««Шістдесятники»: малі імена».

Безпосереднім вивченням творчості письменника-краянина займаються науковці нашої академії, кандидати філологічних наук, доценти кафедри української філології та суспільних дисциплін нашої академії О.В.Пасічник («Тема війни у творчості Б. Харчука та В. Бикова»), І.О.Волянюк («Мовна палітра  малої прози  Б.Харчука»), Л.М.Невідомська («Експресема «майдан» в однойменному романі Б.Харчука»), І.М.Комінярська («Мова  дитячих творів Бориса Харчука») й учитель української мови і літератури Кременецької ЗОШ №4 І.Ф.Василишина («Наші ніхто не вмирають, наші всі переходять у вогонь, у слово і живуть» (до питання вивчення в навчальних закладах оповідання Б. Харчука «Шайтанка») та член НСПУ С.Я.Синюк (««Панкрац і Юдка» – дзеркало  радянської системи 1970-80-их рр.: «Езопова мова» Б. Харчука»).

 
Анонси
Галерея
48
4848
На даний момент 726 гостей на сайті