Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім.Тараса Шевченка

Кафедра гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного підготувала Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Українське військо в національній революції 1917 – 1921 рр. (до 100-річчя Армії УНР)». До програми конференції увійшли 55 доповідей науковців-дослідників військово-історичних проблем із 19 вищих закладів освіти та наукових інституцій України.

Учасників наукового зібрання вітав начальник академії, доктор історичних наук, професор, генерал-лейтенант П.П.Ткачук і розпочав наукову дискусію доповіддю «Формування сухопутних військ доби Української революції 1917 – 1921 рр.». Доктор історичних наук, професор цієї ж академії М.Н.Литвин розкрив тему історичної та сьогоденної актуальності «Українська революція 1917 – 1921 рр.: російський чинник». Міжнародний аспект досліджуваної тематики у контексті відношень України зі своїми сусідами характеризував виступ доктора історичних наук, професора Львівського НУ ім. Івана Франка Б.В.Гудя «Українсько-польські військово-політичні стосунки в 1917 – 1921 рр.». Програма пленарного засідання включала дослідження «Зародження українського руху в російській армії навесні 1917 року» (Г.П.Савченко) і «Воєнна історія як елемент історичної політики в Україні (2014 – 2017): наука чи ідеологія, зміна форми чи зміна змісту?» (В.Б.Павлов).

Масштабну тематичну проблему «Політичні передумови та організаційні основи національного військового будівництва» досліджували науковці першої секції. Їх увагу привернула ідея незалежності України та місце національних Збройних Сил у її забезпеченні, конкретні питання військового будівництва в період національної революції (база розгортання Української армії, створення зовнішньої розвідки, організація військових підрозділів і добровольчих дружин, підготовка офіцерського корпусу та військово-інженерних кадрів, матеріально-технічне забезпечення військових частин тощо.).

Предметна військова тематика і військово-політична конкретика звучали в наукових повідомленнях членів секції «Українське військо у збройних конфліктах 1917 – 1921 рр.».  Висвітлювався бойовий шлях наших вояків на теренах Волині, Буковини, Галичини, Поділля, в період Другого зимового походу. Йшлося про військову співпрацю представників різних регіонів України, про особливості збройної боротьби нашої повстанської армії, про діяльність прикордонної охорони та бойові дії авіації на Правобережжі, а також про міжнародні аспекти діяльності Українського війська, зокрема про українсько-російські стосунки в 1918 – 1921 рр. як важливий фактор і політичний фон організації та функціонування Збройних Сил України і про особливості національно-визвольної боротьби української військової еміграції в Німеччині.

Місце, роль і значення діяльності окремих персоналій української історії у творенні національного війська характеризували науковці, котрі працювали в секції «Українська військова еліта в боротьбі за державність і соборність». У полі зору дослідників перебували теоретична і практична сторони життєтворчості Євгена Коновальця та Миколи Міхновського, роль Петра Франка у формуванні літунства Галицької армії, військово-організаційна робота генерал-хорунжого Адміралтейства УНР Володимира Савченка-Більського, перебування в рядах українського війська окремих представників національної інтелігенції (юриста і громадського діяча Галичини Юліана Шепаровича, художника з Уманщини Якова Струхменчука).

Неперервність національної історії, патріотичний зв’язок поколінь, відгомін минулого в здобутках і проблемах сьогодення стали лейтмотивом наукових повідомлень, що прозвучали на засіданні секції «Українське військо 1917 – 1921 рр. у національній пам’яті». Науковці інформували про висвітлення подій революції 1917 – 1921 років в енциклопедичних виданнях і художній літературі, в мемуарній і науковій спадщині вітчизняних авторів, вказали на сліди тогочасних революційних і військово-політичних традицій у боротьбі за українську державність у другій половині  ХХ і початку ХХІ століть та на вплив цих традицій на формування духовних цінностей в національно-культурній самосвідомості військовослужбовців і на розвиток професійної української армії.

У цій секції працював наш науковець, кандидат історичних наук Валентин Мазурок, який спільно зі своїм сином Юрієм – курсантом НА сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного – представили тему «Українські повстанські збройні формування у боротьбі за утвердження незалежності України в 1917 – 1921 рр. на Півдні Волині». У дослідженні окреслено події 1919 р. на Кременеччині під час окупації краю польськими військами. Зокрема, показана організація бойових селянських загонів для опору окупантам, описані дії повстанців на території Шумщини і Кременеччини. Хоча, як зазначають автори, в той період українцям не вдалося відтворити українську державу з певних об’єктивних і суб’єктивних причин, однак така боротьба не пройшла безслідно: вона не лише закарбувалася в пам’яті краян і передалась молодшому поколінню, а й знайшла своє конкретне історичне продовження у створенні та героїчній діяльності збройних формувань Української повстанської армії, що було важливою ланкою естафети національно-визвольних подій, які призвели до проголошення незалежності України в серпні 1991 року.