Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім.Тараса Шевченка

27 січня 2019 року виповнюється 180 років від дня народження автора гімну України .

Народився Павло Чубинський 27 січня 1839 р. на хуторі Чубинський (нині —м. Бориспіль, Київська область; тоді Полтавської губернії) у небагатій дворянській родині відставного офіцера Платона Івановича Чубинського.

Початкову освіту одержав від матері та домашніх учителів. Змалку починає захоплюватися географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення Другої київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Там знайомиться з географом Семеновим-Тянь-Шанським Петром Петровичем, який, у свою чергу, знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо-Маклаєм.

У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, П. Кулішем, В. Білозерським, братами Михайлом, Василем, Іваном та Олександром Лазаревськими та іншими. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключають з університету, і він деякий час живе на Чернігівщині, у селі Ропша.

У 1861 році захищає в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» і здобуває науковий ступінь кандидата правознавства.

Повернувшись в Україну, впродовж 1861–1862 років пише статті для «Основи». 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об'єдналися в Громаду, серед перших членів якої був Павло Чубинський. Проти Громади невдовзі було заведено кримінальну справу, почалося слідство. У вересні того року в Золотоніському повіті поліція виявила прокламацію українською мовою «Усім добрим людям».

Тієї осені 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. 17 січня шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Туди ж висилають громадівця Петра Єфименка та його дружину, історика Олександру Єфименко.

Через рік він оселяється в Архангельську, де працює судовим слідчим, потім секретарем губернського статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі. Сім років у засланні в Архангельську українець Чубинський працював на російську науку, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії тощо.

Павло Платонович очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю.

У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України. Узимку 1869 року перебирається в Петербург, стає дійсним членом Географічного товариства та у травні 1870 року очолює етнографічно-статистичну експедицію в Південно-Західному краї. Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії України, частини Мінської, Гроднянської (Білорусь), Люблінської і Седловецької губерній (Польща) та Бессарабію, де компактно проживали українці.

1873–1875 — секретар (1875—1876 — заступник голови) Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в малоросійських і столичних губерніях. За допомогою президії Російського географічного товариства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі.

У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 17 січня 1884 р. Прощалися з Чубинським у Церква Різдва Христового. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі.

Чубинський обробив та підготував до друку сім томів (у 9-ти книгах) «Трудів етнографічно-статистичної експедиції», до яких  увійшли легенди, загадки, прислів'я, гадання, повір'я, міфічні та побутові казки, народний календар, обрядові пісні, побутові пісні,  волосні суди, національні характери поляків, угорців, німців, чехів, євреїв, циган.

• «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край» — Т.1-7. — СПб.,
• Чубинский, П. П. «Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии» — СПб., 1869.
• Чубинский, П. П. «О состоянии Хлебной торговли и производительности в Северном районе». СПб., 1870 (Архангельська, В'ятська, Костромська, Вологодська, Новгородська губернії Росії)

Літературна творчість

Відомий також як поет, автор збірки віршів «Сопілка Павлуся» (1871).

Чубинський — автор тексту українського національного гімну «Ще не вмерла Україна».

Премії та нагороди[ред. | ред. код]

За свої цінні наукові праці одержав:

• срібну медаль (1869);
• другу срібну медаль (1870);
• золоту медаль від Російського географічного товариства (1873);
• золоту медаль 2 класу від Міжнародного конгресу в Парижі на Міжнародній Виставці в Парижі (1875);
• Уваровську премію Петербурзької академії наук (1879).

83.3(4Укр)

83.3(4Укр)

Я11

"Я сіяв те, що Бог послав..." [Текст] : сторінки публічної, наукової та літературної творчості Павла Чубинського / авт.-упоряд. Н. В. Зелінська, І. І. Капраль. О. І. Думанська, О. В. Палюх. - Львів : Світ, 2009. - 256 с. - ISBN 978-966-603-607-3 : 82,60.

Джерелознавче видання має на меті якнайповніще репрезентувати багатогранну творчість українського вченого, письменника і громадського діяча Павла Платоновича Чубинського. Оригінальні праці П. Чубинського систематизовані відповідно до основних сфер і напрямів його діяльності. Преамбули та коментарі до розділів дають змогу увести твори, написані у ХІХ ст., в культурний обіг сучасного читача. Творчість П. Чубинського, що непафосно і ненав'язливо, але реально і конкретно працювала на національну ідею свого часу, може слугувати надійним підгрунтям для виформовування такої ідеї нині.

Для широкого загалу читачів, яких цікавить постать П. Чубинського не лише як автора Державного Гімну України, а й як визначного дісліднмика витоків національної ментальності.

ББК  83.3(4Укр)-8

84(4Укр)

Т35

Тернопіль [Текст] : незалежний громадсько-історичний та літературно-мистецький укр. народний часопис. №1 / гл. ред. М.Ониськів. - Тернопіль : Тернопіль, 1992. - 88 с. - 10.00.

ББК  84(4Укр-4Тер)

\