Пошук

ГРАЙ, СОПІЛКО, ГРАЙ…

Ніхто не здивується і навіть не заперечить, що останнім часом у нашому навчальному закладі сопілкарське мистецтво асоціюється із творчістю ансамблю сопілкарів «Дивограй», яким керує молодий музикознавець Мар’яна Томашівська. Без цього оригінального музичного колективу практично не обходиться жодне концертне дійство. Нещодавно керівник ансамблю успішно захистила дисертаційне дослідження із проблем методики музичного мистецтва і підкріпила свої науково-мистецькі пошуки серйозним навчально-методичним виданням. У видавничому центрі нашої академії побачили світ її «Методичні рекомендації щодо навчання студентів гри на сопілці». Вагомості книзі надає той факт, що практичною базою теоретичних висновків і методичних рекомендацій став досвід роботи автора з організації та керівництва ансамблем сопілкарів  упродовж кількох останніх років. Тому видання і має назву-уточнення «з досвіду організації колективу сопілкарів ”Дивограй“». Видання рекомендоване до друку вченою радою Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. Його рецензували кандидат мистецтвознавства, професор кафедри мистецьких дисциплін і методики їх викладання нашої академії, професор Б.І.Яремко та кандидат мистецтвознавства, голова циклової комісії викладачів диригування Луцького педагогічного коледжу І.В.Регуліч.

Автор посібника виходить із того, що вчитель має розвивати в учня тонке відчуття музики, формувати ціннісно-орієнтаційне ставлення до музичного мистецтва, допомагати бачити в музиці джерело людських почуттів і переживань та стимул до активної творчої діяльності. Фахівець-музикознавець вважає: мета музичного виховання полягає у формуванні у молодої людини музичної культури як важливої і невід’ємної складової культури духовної, а навчання гри на сопілці має розпочинатися із зацікавленості самим музичним інструментом, який надає широкі технічні та музичні можливості. Проста за конструкцією, невелика за об’ємом і вагою, з мінімальною силою вдування повітря, сопілка дозволяє оволодіти технікою гри не тільки студентові, а й навіть школярам молодших класів. Вона може використовуватися педагогами і на заняттях з музики: її тембр нагадує людський голос, тому з її допомогою можна контролювати точність інтонацій співу, вивчати складні елементи окремої вправи чи музичного твору в цілому. Наголошується, що під час навчання гри на сопілці юний музикант розвиває звуковисотний слух, музичну пам’ять, емоційність, набуває навиків ансамблевої гри, вчиться шанувати національний музичний інструмент і народну музичну творчість, розуміти музику й оцінювати її.

Різні типи сопілок (прима, альт, тенор, бас) дають змогу створювати інструментальні ансамблі сопілкарів, оригінальне колоритне звучання яких нагадує специфічне звучання хору. Сопілка прекрасно звучить в ансамблі з іншими народними інструментами та  розширює його художньо-виражальні можливості. Українська хроматична сопілка є академічним інструментом, що широко використовується у професійних народних оркестрах України. Завдяки своїй побудові вона забезпечує дві робочі октави діапазону, приємне звучання, прекрасну кантилену, технічні можливості швидких темпів. На ній чудово звучать і лірика, і мажор, і мінор. Вона дозволяє сольне й ансамблеве виконання музичного матеріалу, участь у концертах, чим посилює інтерес до вивчення музичної культури, бажання оволодіти тайнами виконавської майстерності.

Автор посібника поставила за мету сприяння розширенню виконавських можливостей сопілкової гри в ансамблі, народних оркестрах, капелах, створенню теоретико-методичного фундаменту, на якому формувалась би школа гри на сопілці, а в загальному – зростали б інструменталісти-виконавці гри на цьому чудовому українському народному інструменті. Посібник складається із теоретичної і методичної частин. Перша включає в себе короткі відомості про інструмент та його будову, постановку сопілкаря, основні правила гри, звуковидобування, аплікатуру, дихання, методику видобування натуральних і альтерованих звуків та відповідні п’єси. Особлива увага приділена будові хроматичної сопілки та вивченню її аплікатури, догляду за сопілкою, окремо йдеться про виховання ансамблевого виконання.

У запропонованому репертуарі використано більше 30 творів українських і зарубіжних композиторів для ансамблю сопілкарів, серед яких знамениті «Вийшли в поле косарі», «Гандзя», «Колискова», «Веснянка», «Коломийка», а з класики – танець з опери «Запорожець за Дунаєм» та інші.

Без перебільшення можемо сказати, що цей посібник – гімн сопілці, праматері сучасних духових інструментів. Її емоційна сила оспівується в народних і авторських піснях. Як інструмент сопілка була відома єгиптянам, грекам, римлянам, іншим стародавнім народам. Нема у світі нації, яка не мала б музичного інструмента, подібного до сопілки за будовою та звучанням. В Україні вона займає одне із провідних місць у духовій групі народних інструментів та ефективно служить сучасному музичному мистецтву, сприяє естетичному вихованню молоді.

 
Анонси
Галерея
62
6262
На даний момент 576 гостей на сайті