Пошук
Головне меню

ФАХОВА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

Наш молодий науковець Олена Тарківська-Нагиналюк темою дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук обрала «Педагогічні умови розвитку метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики в процесі фахової підготовки». Роботу було виконано в Київському національному університеті культури та мистецтв під науковим керівництвом доктора педагогічних наук, директора Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, професора Ярослава Сверлюка. Успішний захист дисертації відбувся на засіданні спеціалізованої Вченої ради у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Офіційні опоненти дисертаційного захисту – доктор педагогічних наук, завідувач кафедри педагогіки музичної освіти і виконавського мистецтва  Мукачівського державного університету, доцент Наталія Попович і кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри музичного мистецтва та методики музичного виховання Центрально-Українського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Марина Назаренко.

Обгрунтовуючи актуальність, дисертантка наголошує, що трансформаційні зрушення в національній освітній сфері обумовлюють нові вимоги до випускників закладів вищої освіти мистецького профілю. Насамперед, це стосується фахової підготовки учителів музики та специфіки їх майбутньої діяльності, що пов’язана з реалізацією творчого потенціалу фахівців, які працюють в народно-інструментальних колективах. У такому контексті, в підготовці студентів закладів мистецької освіти чільне місце належить колективному музикуванню та його ролі у розвитку музичних здібностей майбутніх учителів музики, зокрема, їх метро-ритмічного чуття. Вирішальна роль у фаховій підготовці належить українському інструментальному ансамблевому мистецтві музикування, бо саме у колективних формах музикування розвивається метро-ритмічне чуття, яке складає основу музикальності та сприяє емоційному розкриттю музично-естетичного потенціалу виконавців.

Однак, багато аспектів розвитку метро-ритмічного чуття майбутнього вчителя музики в ансамблі українських народних інструментів залишилися поза увагою дослідників. Зокрема,  недостатньо розкрито його зміст і структуру, можливості діагностування, моделі розвитку, що  негативно позначається на якості музично-педагогічної освіти. Проблеми, що виникають у процесі розвитку метро-ритмічного чуття студентів у їх фаховій підготовці, є відображенням суперечностей між сучасними вимогами суспільства до фахової підготовки майбутніх учителів музики та недостатнім навчально-методичним забезпеченням розвитку їх метро-ритмічного чуття в закладах вищої освіти; потребами суспільства у вчителях музики, спроможних здійснювати поліфункціональну творчу діяльність та репродуктивним змістом їхньої традиційної фахової підготовки; теоретичними досягненням мистецької педагогіки щодо технологій розвитку музичних здібностей та недостатньою розробленістю питань розвитку  метро-ритмічного чуття в специфічних умовах народно-інструментального виконавства; зростаючим масивом науково-педагогічної інформації щодо методів розвитку музичних здібностей та недостатнім науково-методичним забезпечення її використання.

Необхідність        подолання     зазначених     суперечностей          та        приведення музично-педагогічної освіти у відповідність з сучасними потребами суспільства, зокрема підготовку майбутніх вчителів музики до поліфункціональної творчої      діяльності, а також недостатня теоретична й практична розробленість проблеми зумовили вибір теми і мети дослідження – розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити  педагогічні умови розвитку метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики в процесі фахової підготовки. Це вимагало виконання низки завдань: проаналізувати стан дослідження проблеми розвитку метро-ритмічного чуття майбутнього вчителя музики у педагогічній, музикознавчій теорії та практиці; уточнити сутність і змістове наповнення поняття «метро-ритмічне чуття  майбутніх учителів музики»; визначити критерії, показники та рівні розвитку метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики; розробити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови розвитку метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики; експериментально апробувати модель розвитку метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики. З огляду на мету і завдання дисертаційної роботи її об’єктом став процес фахової підготовки майбутніх учителів музики, а предметом – педагогічні умови розвитку метро-ритмічного       чуття майбутніх учителів музики в процесі фахової підготовки.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтовано педагогічні умови розвитку метро-ритмічного чуття майбутнього вчителя музики (активізація особистісної зорієнтованості на суб’єкт-суб’єктну взаємодію викладача зі студентами; спонукання до свідомого ставлення студентів щодо змісту та завдань роботи ансамблевого колективу; необхідність використання новітніх форм і методів розвитку метро-ритмічного чуття, в тому числі, використання пропедевтичного методу в процесі творчої діяльності; уточнено сутність поняття «розвиток метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики» як динамічного процесу, що відбувається у колективній творчості; визначено компонентну структуру та критерії розвитку метро-ритмічного чуття учителів музики; розкрито специфіку організаційно-педагогічної роботи з ансамблем народних інструментів, яка уособлює поліфункціональну творчу діяльність з урахуванням структури, змісту, призначення та сучасних умов функціонування; удосконалено діагностичний інструментарій оцінювання результатів розвитку метро-ритмічного чуття як складника професійної підготовки учителів музики.

Практичне значення дисертаційної роботиполягає у тому, що сформульовані в ньому теоретичні положення дозволили визначити педагогічні умови розвитку метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики в народно-інструментальному колективі закладу вищої освіти. Педагогічні умови застосовано та експериментально перевірено в процесі викладання курсів «Методика роботи з інструментальним колективом», «Основи колективної творчості», «Оркестрово-ансамблевий клас», проведення спецсемiнарiв із проблеми вдосконалення форм i методів професійної підготовки майбутніх учителів музики. Розроблену автором модель було впроваджено для підвищення ефективності освітнього процесу під час занять зі студентами спеціальності «Музичне мистецтво» закладів вищої освіти.

Основні результати дисертаційного дослідження впроваджено в освітній процес Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка, Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, Кам’янець-Подільського університету імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільського коледжу культури і мистецтв.

Особистий внесок дисертанта полягає в актуалізації компетентнісного підходу до обґрунтування методичних принципів виховання музичного колективу та висвітлення музично-теоретичного поняття «Музичний ритм»  та представлення особливостей виховання метро-ритмічного чуття в  ансамблевому виконавстві, в тому числі, організації аматорського інструментального ансамблю з майбутніми вчителями музичного мистецтва з виокремленням пріоритетних наукових досліджень у сфері педагогіки та музикознавства, вивченні історичних аспектів розвитку метро-ритмічного чуття.

Основні теоретичні положення і практичні результати дослідження викладено в доповідях на наукових форумах різних рівнів: на міжнародних науково-практичних конференціях «Традиційне музикування українців у європейському просторі» (Київ, 2007), «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (Івано-Франківськ – Горлівка, 2007), «Наукова дискусія: питання педагогіки та психології» (Київ, 2019); на всеукраїнських наукових форумах – науково-практичній конференції «Інструментальне мистецтво у вищій школі: проблеми і перспективи професійної підготовки» (Кам’янець-Подільський, 2009) і методичних семінарах:«Технологія колективного музикування» (Рівне, 2018), «Технологія колективного   музикування   як   спосіб   самовираження   учнів   у   музичній діяльності» (Кременець, 2019), а також на   щорічних   звітних наукових   конференціях професорсько-викладацького складу Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка.

За результатами дослідження дисертантка опубліковала 11 одноосібних наукових праць: 5 у фахових наукових виданнях України, одну статтю – у зарубіжному науковому періодичному виданні, 4 наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації та одну роботу, що додатково відображає наукові результати дисертації.

Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, літератури до розділів, загальних висновків, 6 додатків. Повний обсяг дисертації становить 228 сторінок, основний текст викладено на 156 сторінках. Робота містить 12 таблиць, 13 рисунків, список використаних джерел (287 найменування, із них 20 іноземними мовами).

У розділі «Теоретичні основи розвитку метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики в процесі фахової підготовки» охарактеризовано основні дефініції, поняття та проблеми дослідження, проаналізовано психологічні основи процесу розвитку «метро-ритмічного чуття», наукові музично-теоретичні та музично-педагогічні системи, спрямовані на його розвиток; обґрунтовано структурні компоненти педагогічної системи розвитку метро-ритмічного чуття учителів музики в процесі фахової підготовки.

На основі понятійно-термінологічного аналізу фахову підготовку  учителя музики визначено як процес набуття здобувачем вищої освіти комплексу компетентностей, які забезпечуватимуть успішність професійної діяльності учителя музики в закладах загальної середньої освіти на уроках музичного мистецтва та позаурочної музично-виконавської діяльності.

У ході дослідження філософської, психологічної, педагогічної, та музикознавчої літератури розкрито поняття ритму, яке використовується у різних галузях науки і знань в сфері мистецтва та має безпосередній або опосередкований вплив на розвиток музичного чуття метро-ритму людини та майбутнього фахівця як учителя музики.

Дисертантка довела, що основою розвитку метро-ритмічного чуття майбутніх фахівців – учителів музики виступають розроблені методи роботи з музичним текстом на етапах читання нот з листа, розучування та успішності концертного виконання, в чому наголошує на важливій особливості: труднощі виконання метро-ритмічних побудов у ансамблі пов’язані з перебудовою індивідуального чуття виконавців до ансамблевого  чуття темпо-ритму виконання музичного твору.

Науковець зазначила, що розвиток метро-ритмічного чуття вчителя музики в процесі фахової підготовки необхідно розглядати в єдності проявів діяльнісного і особистісного, оскільки набуття спеціальних знань відбувається постійно, а знання та навики удосконалення фахових якостей набувають відповідного рівня завдяки постійній взаємодії  студентів і керівника народно-ансамблевого колективу, який здійснює такий вплив. Структура розвитку метро-ритмічного чуття учителів музики в ансамблі українських народних інструментів розглядається як органічна цілісність процесуального, когнітивного і цільового її компонентів, котрі в системі фахової підготовки не лише спрямовані на засвоєння знань майбутніми вчителями музики, а й на практичну продуктивну діяльність з народно-інструментальним колективом в умовах загальноосвітньої школи. Основою ідеї фахової підготовки та розвитку метро-ритмічного чуття авторка дисертації називає відповідність методів до розуміння цього поняття. В дослідженні поняття «чуття ритму» сформульовано, як комплексний феномен музично-слухових, зорово-слухових відчуттів, які характеризуються якісним рівнем роботи психічних функцій: сенсорної, ретентивної, синтетичної, моторної, ідеативної у процесі переживання, відтворення і створення музично-ритмічних побудов.

У другому розділі «Організаційно-методичні засади розвитку метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики» визначено педагогічні умови розвитку метро-ритмічного чуття учителів музики в процесі фахової підготовки (в ансамблі українських народних інструментів); проведено діагностування сформованості метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики; розроблено критерії, показники та рівні досліджуваного феномена.

Дисертантка детально описала діагностування досліджуваного феномена під час констатувального експерименту, який базувався на відповідних теоретичних положеннях та на результатах науково-теоретичного аналізу досліджуваного явища. До констатувального зрізу було залучено 196 студентів (студенти різних курсів, які були учасниками ансамблів українських народних інструментів), 20 викладачів спеціальних дисциплін (баян, скрипка, сопілка, бандура), 10 викладачів музично-теоретичних дисциплін, 10 керівників оркестрів та ансамблів. Загалом – 236 респондентів.

У дисертаційному дослідженні виокремлено критерії оцінки розвитку метро-ритмічного чуття в ансамблі народних інструментів студентів закладів вищої педагогічної освіти: мотиваційно-рефлексивний (міра усвідомлення студентами навчальних завдань у ансамблі народних інструментів, розвитку ансамблево-виконавського метро-ритмічного чуття, ступінь володіння методами роботи з музичним текстом, ступінь розуміння значення виховання метро-ритмічного чуття для майбутніх учителів музики в умовах ансамблю народних інструментів); когнітивно-пізнавальний (володіння студентом знаннями стосовно метро-ритмічного чуття для ансамбліста-виконавця, оперування студентом спеціально ансамблевими поняттями (ритм, ритмічний рисунок, ритмічний акцент, ритмо-побудова; метр, метро-ритм, метричний акцент, метрична пульсація; темп, темпо-ритм, ритмо-агогіка)); володіння знаннями в галузі оркестрових функцій; організаційно-змістовий (рівень розвитку метро-ритмічного чуття студентів, міра набуття індивідуального музично-ритмічного чуття студента (чуття ритму, метру, темпу), розвиток метро-ритмічного чуття студента у таких формах роботи, як: читання нот з листа, засвоєння музичного матеріалу – розучування, концертне виконання, подолання труднощів виконання метро-ритмічних побудов в ансамблі). А також розроблено інструментарій педагогічного діагностування, що передбачає використання методів індивідуальної та індивідуально-ансамблевої діагностики метро-ритмічного чуття студента.

Встановлено та обґрунтовано рівні розвитку метро-ритмічного чуття студентів як майбутніх учителів музики в ансамблі народних інструментів: високий, середній, низький. Характеристика рівнів розвитку метро-ритмічного чуття відображає якісний показник майбутніх учителів музики під час діагностування. Низький рівень розвитку метро-ритмічного чуття в ансамблі українських народних інструментів продемонстрували – 50,6 % студентів, середній – 32,9 %, високий – 16,5 %. За такими даними обґрунтовано педагогічні умови розвитку метро-ритмічного чуття під час занять в ансамблевому колективі, до яких віднесено активізацію особистісної зорієнтованості на суб’єкт-суб’єктну взаємодію викладача зі студентами, спонукання  свідомого  ставлення студентів до змісту та завдань роботи ансамблевого колективу, активне використання новітніх форм і методів розвитку метро-ритмічного чуття, зокрема, пропедевтичного методу в творчої діяльності.

На підставі результатів теоретичного аналізу проблеми розвитку метро- ритмічного чуття, а також практики професійної підготовки майбутніх учителів музики в дослідженні розроблено модель процесу розвитку метро-ритмічного чуття майбутнього вчителя музики в ансамблі українських народних інструментів, у рамках якої комплекс підготовки майбутнього вчителя музики виконує основну функцію для розвитку його метро-ритмічного чуття.

У розділі «Дослідно-експериментальна перевірка процесу розвитку метро-ритмічного чуття майбутніх учителів музики в процесі фахової підготовки» висвітлено педагогічне діагностування рівнів розвитку метро-ритмічного чуття учителів музики в ансамблі українських народних інструментів; схарактеризовано етапи розвитку їх метро-ритмічного чуття, подано аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи. Зокрема, описано формувальний експеримент дослідження, що тривав упродовж 2015-2019 рр. на базі Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка та Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету. Метою педагогічного експерименту була верифікація моделі розвитку метро-ритмічного чуття майбутнього вчителя музики в процесі фахової підготовки, яка ґрунтується на методиці роботи з нотним текстом під час занять з хоровим колективом.

До експерименту було залучено 82 студенти. Експериментальна група становила 40 осіб, контрольна 42 особи. Студенти експериментальної групи навчалися відповідно до організаційно-педагогічних умов розвитку метро- ритмічного чуття, обґрунтованих у дослідженні, студенти контрольної – за традиційною програмою. Освітній процес із реалізації моделі розвитку метро- ритмічного чуття в ансамблі українських народних інструментів майбутніх учителів музики охоплював групові й індивідуальні види занять. Формувальний експеримент відзначався спрямованістю на набуття студентами практичних елементів методичної системи роботи з музичним текстом під час ансамблевого музикування на етапах читання нот з листа, розучування та концертного виконання, а також музично-теоретичних знань понятійного апарату для майбутньої професійної діяльності, досвіду застосування різних форм ансамблевих занять.

Отримані в ході експериментального дослідження дані щодо якісних змін метро-ритмічного чуття студентів закладів вищої освіти в ансамблі українських народних інструментів засвідчили ефективність змодельованих педагогічних умов, що проявилося у підвищенні рівня розвитку чуття ритму, метру, темпу у процесі індивідуального та ансамблевого; сформованості понятійного апарату, що ґрунтується на ідеї «від практичного до теоретичного»; усвідомленні студентами-ансамблістами значущості опанування моделлю розвитку метро- ритмічного чуття в умовах ансамблю народних інструментів.

Проведене дослідження вказало на необхідність грунтовного вивчення  питань використання механізмів  пам’яті в процесі розвитку метро-ритмічного чуття саме в індивідуальному та ансамблевому виконанні. Перспективними можуть стати дослідження в музично-психологічній галузі в напрямку взаємозв’язку психічних, фізіологічних, інтелектуальних, емоціональних процесів які впливають на розвиток музично-ритмічного чуття людини на етапах сприйняття музики, її переживання, осягнення та створення або відтворення. У загальному підсумку, нашим науковцем встановлено, що основою ефективної моделі розвитку метро-ритмічного чуття є новітні підходи до підготовки студентів музично-педагогічного спрямування, ефективне стимулювання професійної мотивації і врахування у освітньому процесі специфіки майбутньої діяльності вчителя музики.

 
Галерея
galery 32
galery 32galery 32
На даний момент 349 гостей на сайті