Пошук
Головне меню

МИ УКРАЇНЦІ. І МИ ЦИМ ПИШАЄМОСЬ!

Під такою назвою у залі Гуго Коллонтая Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка пройшов концерт для тимчасово переселених осіб Півдня та Сходу України та всіх кременчан, який наш мистецький колектив присвятив вільному й незламному духові українського народу. На жаль, так склалось в Україні, що ми повинні захищати єдність нашої держави, її територію і кордони, її незалежність. Кожен, хто живе на Україні повинен пам’ятати, що він громадянин нашої держави, тому має цим пишатись.

Виступи відкрив вокальний колектив викладачів і студентів академії з авторським твором Тараса Петриненка «Пісня про пісню» і перейняв пісенну естафету дует у складі Світлани Марчук і Олександри Бондар із композицією «Ми – Україна».

Козак у нашій культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї всього нашого народу. Вони й нині захищають свій рідний край, як і багато століть тому. Тож піснею «Серце козака» на слова Тараса Шевченка продовжив програму соліст Ярослав Намчук.

Залишаючись вірними українській музичній класиці, дует Одарки і Карася з опери П. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» виконали  Іван Петручик та Ілона Данилюк (концертмейстер Інна Чорноока).

Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі. Світлій пам’яті своїх ровесників-героїв присвятила «Пісню пам’яті Героїв Крут» солістка Олександра Бондар.


Для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, де ми народилися, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки. Це – наша рідна земля, наша Україна. Саме про це йдеться у творі «Ой не стелися, хрещатий барвінку» в обробці М. Лисенка, який виконав Іван Петручик у супроводі концертмейстера Інни Чорноокої.

Україна, калина, дівчина… Ці образи тісно переплітаються у культурі нашого народу. Вокальний ансамбль «Калина» під керівництвом Олени Новик яскраво підтвердив це піснею «Чудова дівчина».

І дійсно, українські дівчата славляться у всьому світі вродою і чудовим голосом, яким можна донести до людей біль та переживання, радість і піднесення, а також розтопити сотні чоловічих сердець. Як це робить Ілона Данилюк у пісенній замальовці  А. Кос-Анатольського «Ой візьму відерце»  (концертмейстер Інна Чорноока).

І знову – про славу та красу рідної землі та любов до неї не перестають повідати дует у складі Олександри Бондар і Олексія Боднара з піснею С. Вакарчука «Моє серце».

Наша Україна багата талановитими людьми, що своєю працею звеличують її. І привели їх до вершини слави наполеглива та важка праця. Інструментальний твір знаменитого Луїса Феррарі «Вальс Домино» виконав чудовий баяніст Павло Яловський.

У кожної людини є щось таке рідне, сокровенне, без чого вона навіть не може уявити свого життя. Рідний батьківський дім – єдине місце, де ми почуваємо себе затишно й привітно. І де б людина не жила, а зі своїм краєм вона з’єднана невидимою ниточкою, яка не відпускає від себе, живить душу рідним теплом і дає наснагу. Саме це щиро повідала у вокальній композиції «Додому» Світлана Марчук.

Зранене ворогом серце нашої Вітчизни продовжує озиватися глибоким болем у серцях його мешканців. Ілона Данилюк та Олексій Боднар підтримали наших гостей-киян відомою і для багатьох улюбленою піснею Платона Майбороди на слова Дмитра Луценка «Києве мій», вселяючи світлу віру у його процвітаюче майбутнє.

Герої не вмирають. Вони живуть у наших душах, торкаються струн наших сердець. Пам'ять про невинно убитих згуртовує нас, живих, дає нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Наші солдати, якими сьогодні гордиться весь народ, ніколи не дозволять здійснитися ворожим планам. Бо в їхніх серцях горить вогонь любові до рідної землі і велика віра в перемогу. Як і в пісні у виконанні Дарії Сульжик під назвою «В нашому серці».

Війна увірвалася в наше життя хижим чорним птахом - і навіки залишила не загой ні рани у згорьованих материнських серцях, про що співали  Олександра Бондар та Олексій Боднар у композиції «Біля тополі» з репертуару гурту «Еней».

Проте як би там не було, ми маємо вчитися і на болючих,  і на світлих сторінках нашої історії, а головне – цінувати кожну мить свого життя, яка ніколи не повториться, що й намагалася донести до слухачів Олексій Боднар піснею Святослава Вакарчука «Мить». А Ярослав Намчук продовжив його думку пісенним твором «Най би весна», сповненим надії, мрій, віри у перемогу та мирне майбутнє.

Завершальним акордом програми стала пісня Володимира Бодейчука на слова Лариси Архипенко «Непереможна Україна», яку виконали всі учасники музичного заходу разом із ведучою Юлією Соляр. Організаторами заходу виступила мистецька група у сладі Інни Ратинської, Лариси Соляр, Ольги Пуцик та звукооператора Левка Харамбури, які разом із іншими виконавцями залишили приємні та незабутні враження у серцях наших гостей.

 
Анонси
Галерея
36
3636
На даний момент 228 гостей на сайті