Пошук
Головне меню

САКРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ГАЛИЦЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

Науково-педагогічні працівники Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка постійно здійснюють аналітичні пошуки в обраних ними професійно-тематичних напрямках із наступною публікацією результатів власних наукових досліджень. Спільне українсько-польське видавництво «Галицька видавнича спілка» (Львів–Варшава) опублікувало наукове нотне видання хорових творів «Духовні твори галицьких композиторів римо-католицької конфесії кінця ХІХ – першої половини ХХ століть», підготовлене нашим науковцем-музикознавцем, кандидатом мистецтвознавства, старшим викладачем кафедри мистецьких дисциплін  методики їх навчання Світланою Гуральною. Книга побачила світ під патронатом Національного центра культури Республіки Польща, Відділу церковної музики Музичного університету Фридерика Шопена та за фінансового сприяння Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща в рамках стипендіальної програми Gaude Polonia. Наукову редакцію видання здійснила доктор мистецтвознавства, професор Львівського національного університету імені Івана Франка Наталія Сиротинська, а рецензував авторську роботу нашого науковця доктор габілітований в галузі музичного мистецтва, професор Музичного університету Фридерика Шопена у Варшаві Міхал Славецький.

При підготовці наукового нотного видання враховано той факт, що упродовж ХІХ – першої половини ХХ століть на теренах Галичини проживали представники багатьох національностей, що зумовило особливий стрій поліментального і поліконфесійного співжиття різних етнічних груп. Духовна орієнтація тогочасного суспільства визначалася перевагою греко-католицького і римо-католицького віросповідувань, а пріоритетну роль в духовно-культурному розвитку краю відігравало сакральне мистецтво. За таких умов літургійна музика займала особливе місце в соціокультурному просторі Галичини й укріплювала  свої позиції завдяки освітнім реформам, просвітницьким заходам, що здійснювалися в рамках внутрішньої політики  спочатку австро-угорської, а потім і польської влади.

Робота над підготовкою видання до публікації мала ряд особливостей. Насамперед, необхідно було віднайти конкретні музичні твори, з максимальною точністю встановити авторство й імена композиторів, оскільки в окремих випадках до авторів могли віднести гармонізаторів, аранжувальників і навіть укладачів. Успішно вирішити таку проблему допомогли опрацювання відповідних матеріалів бібліотеки Музичного університету Фридерика Шопена та Зведеного каталогу колекцій польських бібліотечних фондів Національної бібліотеки у Варшаві. Особливу роль відіграла наукова співпраця з професором згаданого Університету Міхалом Славецьким  і польським священиком Кшиштофом Нєговським, які надали конкретну допомогу у віднайденні музичних творів, що знайшли своє місце у нашій книзі. Завдяки такій співпраці інформація про творчість композиторів, твори яких розміщені у виданні, зібрана і систематизована в біографічних довідках. Важливо, що матеріали про музичну спадщину галицьких композиторів репрезентована латинською і польською мовами, що сприяє поглибленню знань про традиції римо-католицького обряду. Вивчення їх творчості, розширення музичного репертуару їх сакральними творами сприятиме віднайденою тих глибинних інтонацій, що з давніх часів закладали надійний християнський фундамент майбутньому України та Польщі.

У передмові зроблено історичний екскурс в проблематику дослідження. Згадується, що в ХІХ столітті розпочався процес відродження римо-католицької духовної музики. Відчутний на початку століття вплив світських музичних творів і нехтування латинською монодією «cantus gregorianus» зумовили потребу реформування і стандартизації канонів створення та виконання літургійних піснеспівів. Духовенство прагнуло повернутися до старих зразків музичного стилю (поліфонія a cappella), до культивування одноголосих григоріанських наспівів і забезпечення належного рівня органної музики. Процес оновлення духовної музики розпочався у Німеччині та Франції, і такі новаторські зміни підтримав Папа Римський Пій ІХ в окремому Посланні «Multum ad commovendos animos» 1870 року.

Через чотири роки в Німеччині (Регенсбург, Баварія) було засновано Школу церковної музики, що сприяла відновленню правдивої католицької обрядової музики згідно постанов Святого Престолу. У Школі викладали латину, естетику, історію церковної музики, літургіку, теорію і практику григоріанського співу, практику читання вокальних партитур, диригування та контрапункт. З часом у цьому ж місті розпочав свою активну діяльність Регенсбурзький університет. Викладачі та студенти навчального закладу публікували наукові дослідження в авторитетних музичних журналах. За прикладом Регенсбурга, французькі музикознавці, діячі освітніх закладів мистецького спрямування засновують аналогічні школи у французьких містах і там викладають григоріанський спів, ренесансну поліфонію, композицію та гру на органі. Церковні діячі розпочали ретельне дослідження давнього хоралу і перейшли до практики його автентичного виконання. Вінцем означеного реформування став офіційний акт Римського Папи Пія Х «Motu proprio» (1903 р.), в якому наголошувалося, що григоріанський спів є вищим зразком духовної музики  та предметом особливої турботи Церкви. Цим було дано старт роботі з підготовки нової офіційної редакції духовних хорових пісень. З’явилися стандартизовані офіційні видання музичних творів, які стали обов’язковими для всієї Римо-Католицької Церкви.

Реформування духовної музики інтенсивно поширювалося європейськими теренами і досить швидко досягло Галичини і, зрозуміло, польських костелів на галицьких теренах. Об’єктивність вимагає зауважити, що таке реформування відіграло важливу і позитивну роль в оновленні духовного репертуару, у вдосконаленні хорового співу та в підвищенні рівня органної музики. Це стало очевидним за конкретними і відчутними результатами: на зміну тривіальним, слабким творам і низькому виконавському рівню органістів-дилетантів прийшли твори високої художньої цінності та виконавці високого таланту і належної майстерності. Важливим і переконливим показником високого рівня духовно-мистецького життя Галичини того часу стала організація різноманітних концертів духовної музики, які давали члени численних музичних товариств та різних хорових об’єднань. Зокрема, в містах і селах Галичини концерти духовної музики організовували директор Музичного Товариства у Кракові Віктор Барабаш, засновник хорового Товариства «Муза» Владислав Богданський, композитор, засновник кафедрального хору в Тарнові, священик Францішек Вальчинський. Слід додати, що над реформуванням супроводу Богослужінь у храмах на території Галичини активно працювали випускники Школи церковної музики в Регенсбурзі. Їх заслугою стало заснування релігійних музичних об’єднань, а також розгалуженої мережі хорових колективів, започаткування професійного редагування старовинної музики.

Діяльність тогочасних реформаторів церковної музики стимулювала творчу активність чисельних композиторів, внаслідок чого з’явилася значна кількість нових творів і збірників духовної музики. Зобов’язані згадати, що перші друковані збірники релігійних пісень із професійним органним супроводом з’явилися в Польщі на початку ХІХ століття. Серед них – «Пісенник» Францишка Вальчинського (1888 р., Тарнув), «Збірка різдвяних колядок, адвентних, постових і великодніх пісень» Вінценті Ріхлінга (1885 р., Краків), «Збірка 20 церковних пісень» Юзефа Серославського (1890 р., Краків), «Сімдесят релігійних і світських пісень « Людвіка Дітца д’Арми (1893 р., Перемишль), «Пасторалі» або збірка народних колядок» Станіслава Охманського (1892 р., Львів), «Церковний пісенник» Томаша Флаши (1903–1909 рр., Краків). Такі твори були популярними та приваблювали виконавців і слухачів широким діапазоном художньо-емоційного наповнення.

У дослідженні важливе місце відводиться характеристиці інструментального супроводу церковних піснеспівів, що використовувалися у церковних обрядах. Для його вдосконалення в Галичині відкривалися школи, в яких здійснювалася підготовка органістів, проходили сертифікаційні екзамени, практикувалися спеціальні конкурси на заміщення посади органіста. Варто згадати діяльність Перемишльської школи органістів, першої світської державної школи для органістів у Кракові, органної школи при «Музичному товаристві» у Тарнові, що була заснована «Товариством взаємодопомоги для органістів». Вже з 1923 року вивчення церковної музики ввійшло до навчальної програми теологічного відділу Університету Яна Казиміра у Львові (нині – Львівський національний університет імені Івана Франка). Органна музика, що застосовувалася в Богослужіннях, вимагала практичних п’єс дидактичного значення. Саме тому, короткі функціональні органні композиції, які найчастіше називали прелюдіями, стали помітною частиною творчого спадку практично кожного композитора. Автори музичних текстів вважали за честь готувати і публікувати методичні посібники для шкіл з рекомендованими творами для органу, а інколи навіть писали масштабні концертні композиції, художня цінність яких збереглася до нашого часу.

Водночас необхідно зауважити, що до музичної інтерпретації літургійних жанрів зверталися в основному священики та диригенти церковних хорів, які відразу ж власні твори долучали до ритуального виконавського репертуару. Професійні композитори, намагаючись демократизувати церковну музику та підняти її художній рівень, були змушені абстрагуватися від регіональної традиційності, аби уникнути від світських впливів на обрядові музичні тексти.

У кінцевому підсумку, музично-духовна творчість римо-католицьких композиторів Галичини кінця ХІХ – першої  половини ХХ століть відобразила стилістичні зміни церковної музики, що відповідали вимогам тодішніх реформ у церковній царині. Творчість композиторів означеного періоду відзначалася різноманітністю жанрів і появою нових композицій. Хорові твори a cappella чи з інструментальним супроводом, одноголосі та двоголосі пісні, призначені для гуртового співу під органний супровід швидко набули популярності та значно розширили репертуар духовної музики. Важливе значення мало те, що у месах, як у великих музичних творах із циклічною будовою, була подолана одноманітність – і вони стали улюбленою та найбільш практикованою формою сакральної музичної творчості серед багатьох композиторів.

Зрозуміло, що паралітургійні пісенні твори за змістом і настроєм насамперед стосувалися подій церковного календаря: Адвенту, Різдва Христового, Великого Посту, Пасхи, Зіслання Святого Духа, Євхаристії та інших. Найчисельнішою групою релігійних музичних творів були колядки та марійські пісні. За певних обставин вони супроводжували віруючих на урочистостях біля костелів., а окремі з них, як от, «Бог рождається», «Святий Боже», «Мати Божа», «Під Твоїм покровом»,  «Радуйся, Маріє», стали особливо популярними, практично народними.

В загальному підсумку, представлені у Збірнику музичні твори демонструють яскраву і різнобарвну палітру духовної творчості композиторів Галичини римо-католицького обряду кінця ХІХ –  початку ХХ століть. У цих творах – не тільки глибина таланту митців, а й високий рівень використання різноманітних засобів музичної виразності. Жанрова різноманітність дозволяє виконання цих творів як у костелах, так і в концертних залах, а їх духовна цінність підкреслює вагомість впливу музики на усвідомлення людиною власної відповідальності перед Богом, перед світом і перед людьми.

У Виданні представлено 18 сакральних музичних творів: три меси («Недільна меса», «Kyrie», «Sanctus»), чотири Господські пісні («Христу Богу хвала», «Ти зійшов з Неба», «Боже, люблю Тебе», «Гімн до Бога»), шість Богородичних пісень («О Маріє, Діво благочестива», «Богородице», «Regina coeli», «Ave maris stella», «Regina coeli Laetare», «Аве Марія»), дві пісні до Духа Святого («Благословенний Дух», «Veni Creator»), дві пісні до святих («Святий Йосипе», «Свята Цециліє»), та шлюбна пісня «Ось, Боже, ці два серця». Згадані твори належать до творчого спадку десяти польських композиторів, мистецька діяльність окремих із них пов’язана із Західною Україною.

Авторство чотирьох із 18 названих музичних творів належить священику, композитору і педагогу Антоні Хлондовському, який здобував освіту в Польщі, Італії, Словенії, викладав філософію і музику, очолював навчальні заклади і не просто писав музичні твори, а був одним із найплідніших композиторів релігійної музики свого часу: йому належать понад тисячу музичних творів і близько чотирьох тисяч наукових публікацій. Трьома творами представлені композитор, органіст і організатор музичного життя, автор 500 творів церковної музики і кількох навчальних посібників із музичних дисциплін  Казимеж Гарбусінський, а також композитор, музикант, диригент і священик Францишек Вальчинський, до музичної спадщин якого належить 200 творів, окрім цього, він – автор 18 книг релігійного змісту, серед яких – підручники «Наука гармонії» та «Загальні засади музики». Два музичних твори презентує доктор теології, композитор, священик, організатор об’єднань органістів Йозеф Суржинський, у творчій спадщині якого майже дві сотні оригінальних музичних творів і 56 аранжувань, а також 272 наукових статті. Інші, згадані у виданні композитори, представлені одним музичним твором.

Привертає увагу творчість священика і композитора Войцеха Ожеха, який редагував церковний музичний часопис, писав твори духовної музики і теоретичні праці релігійного змісту («Зразковий церковний хор», «Школа церковного співу»); окрім усього, мав декілька винахідницьких патентів, зокрема, на власний планер особливого різновиду. Цікавим було творче життя композитора, диригента, музичного критика, організатора музичного життя Яна Кароля Гала: музику вивчав у Кракові, Відні, Мюнхені, Мілані; працював у Лейпцігу, Дрездені, Вроцлаві, а також на посаді директора Львівського музичного товариства; був особисто знайомим із Ференцом Лістом; написав близько 400 хорових і 90 сольних пісень. Ще один представник цієї плеяди музичних діячів – композитор і священик-місіонер Леон Павло Шверчек, автор понад 100 музичних релігійних і світських творів, магістр філософії в галузі музикознавства, викладач музики і літургії в духовній семінарії, автор кількох наукових музикознавчих праць. Композитор, піаніст, педагог, доктор філософії Владислав Желенський був засновником і першим директором Консерваторії Музичного Товариства у Кракові. Освіту здобув у Ягеллонському і Празькому університетах, викладав у Варшавській консерваторії. В його мистецькому доробку чотири опери, дві симфонії, дві увертюри, фортепіанні твори, меси, музика до польських драм і комедій, а також підручники з теорії музики.

Широкий діапазон творчості та фахової діяльності в Оттона Мечислава Жуковського: композитор, диригент, педагог, викладач польської мови, інспектор польських шкіл на Буковині. Навчався у Чернівцях і Львові. Його композиторський доробок – меси, колядки, пісні з органним або фортепіанним супроводом, пісні для мішаного хору, церковний пісенник «Співаємо Господу» із 130 пісень, 10 зошитів «Церковних пісень» в супроводі органу або фісгармонії. Йому належить історичний нарис «Церковна музика в перші століття християнства та реформа Григорія Великого», опублікований у Львові в 1904 році. З Львовом пов’язаний старт життєтворчості композитора, педагога, юриста, організатора музичного життя Тадеуша Шеліговського: він тут народився, закінчив класичну гімназію, Консерваторію Галицького Музичного Товариства, здійснив свої перші композиторські спроби. Потім вивчав право та музикознавство в Ягеллонському університеті у Кракові. Викладав музичні дисципліни в навчальних закладах Польщі, Італії та Франції. Очолював Спілку польських композиторів. Його творча спадщина включає опери, балети, скрипкові концерти, камерні та хорові твори, духовні пісні.

На завершення зазначимо, що представники сакрального музичного мистецтва як греко-католицької, так і римо-католицької конфесій, відзначалися яскравими творчими інспіраціями і зростанням виконавського рівня, що забезпечувалося раціональним поєднанням традиційних канонів і мистецьких новацій та дозволяло збагачувати й увиразнювати репертуар церковних і світських хорів. Зважаючи на те, що в наш час творчість греко-католицьких композиторів досліджена доволі ґрунтовно й активно використовується в літургійній практиці, то заслуговує на увагу, на відповідне дослідження і музична спадщина галицьких композиторів римо-католицького обряду. Безсумнівно, що відповідне нагромадження, впорядкування та систематизація матеріалів про їх сакральну музичну творчість вагомо сприятиме збагаченню нашої поінформованості про духовно-мистецьке життя Галичини кінця ХІХ – першої половини ХХ століть.

 
Анонси
Галерея
foto 17
foto 17foto 17
На даний момент 184 гостей на сайті