Пошук
Головне меню

VERBA MAGISTRI – ВИПУСК П’ЯТИЙ

Предметним підтвердженням плідної роботи науково-педагогічних працівників кафедри іноземних мов і методик їх навчання став черговий, п’ятий випуск студентського наукового часопису «Verba magistri», опублікований науково-дослідною лабораторією «Сучасні тенденції у лінгводидактиці та дослідженні дискурсу». Часопис до випуску підготувала редакційна колегія у складі кандидата філологічних наук, доцента Тетяни Семегин (головний редактор), доктора філологічних наук, професора Дениса Чика та кандидата філологічних наук, доцента Орисі Марунько (заступники головного редактора), кандидата філологічних наук, завідувача кафедри іноземних мов і методик їх викладання, доцента Василя Кучера, кандидатів педагогічних наук, доцентів Інни Клак і Надії Яценюк, кандидата філологічних наук Наталії Янусь. Комп’ютерну верстку, технічне редагування та художнє оформлення видання здійснили працівник мультимедійного центру вивчення англійської мови Ольга Собчук і Сергій Киричок. П’ятий випуск часопису рекомендований до друку Вченою радою гуманітарно-технологічного факультету нашої академії.

У п’ятому випуску студентського наукового часопису «Verba magistri» представлено дев’ятнадцять науково-аналітичних розвідок молодих авторів. У двох із них висвітлюються організаційно-методичні питання з врахуванням особливостей вивчення іноземної мови в умовах змішаного та дистанційного навчання. Теоретичні та загально-методичні проблеми підготовки вчителя іноземної мови аналізують п’ять молодих авторів. Чотири студенти спеціальності «Німецька мова і література» звернулися до реально  важливої проблематики вивчення німецької мови в сучасних закладах загальної середньої освіти України. Показово, що найчисельніша група юних авторів-аналітиків – вісім студентів спеціальності «Англійська мова і література» зацікавилися питаннями теорії, методики та практики викладання та вивчення англійської мови в різних типах освітніх установ.

До інноваційної тематики, обумовленої особливими умовами функціонування наших навчальних закладів під час російської агресії проти Української держави, звернулися магістранти – майбутні англійські філологи Микола Базалійський («Використання сучасних медіа-ресурсів у формуванні іншомовної компетенції учнів старших класів в умовах дистанційного та змішаного навчання») і Катерина Кухарська («Особливості вивчення іноземної мови в умовах змішаного навчання»). Перший автор наголошує, що інформаційне суспільство перетворює знання іноземної мови в одну із ключових складових будь-якої професійної компетентності. Він дає аналіз понять дистанційного навчання, змішаного навчання та компетентності, здійснює пошук оптимальних ресурсів і підходів до їх організації, знаходить переваги та недоліки кожної з даних форм організації навчального процесу, а також розглядає роль вчителя в умовах дистанційного та змішаного навчання, які корінним чином вплинули на сучасний освітній процес. Автор підкреслює що вміння вчителя адаптуватися до сучасних нових методів і підходів, особливо, вміння поєднати навчання з медіа-ресурсами, набувають неперехідного значення в закладах освіти усіх рівнів і типів. Катерина Кухарська вважає, що використання змішаного типу навчання обумовлене модернізацією сучасного життя, посиленням функціональної ролі гаджетів і смартфонів у  життєдіяльності сучасної учнівської та студентської молоді, розвитком новітніх технологій, а це привело до поступової зміни освітніх форматів навчання і педагогічних методів викладання. На думку авторки, ефективне поєднання офлайн і онлайн режимів навчання передбачає диференціювання навчального процесу на дві частини: робота учнів у навчальній аудиторії під керівництвом учителя та самостійна позааудиторна індивідуальна (або малими групами) навчальна робота з використанням комп’ютерних технологій.

Значне місце в наукових пошуках юних дослідників-аналітиків займає загальнотеоретична та методологічна проблематика. Зокрема, магістрантка Марта Литвин зупинилася на питанні «Специфіка організації самостійної роботи старшокласників з аудіювання у закладах загальної середньої освіти». Самостійну роботу школяра авторка характеризує як основу його власної навчальної діяльності з врахуванням цілей навчання та можливостей навчального середовища. В сучасних умовах функціонування освітніх закладів така форма оволодіння знаннями є особливо актуальною. Саме самостійна робота учнів дозволяє вивчити і врахувати реальні потреба особистості та можливості навчального середовища. Крім цього, вона виступає такою навчальною діяльністю, яка організовується спільно з учнем відповідно до його внутрішніх пізнавальних мотивів, згідно запропонованої програми, здійснюється у зручний для нього час, самоконтролюється  у процесі навчання за умови зовнішнього опосередкованого керування з боку педагога.

Студентка третього курсу спеціальності «Англійська мова і література» Єлизавета Лопацька висвітлює «Особливості застосування Warming UP на уроках іноземної мови». Важливість даного питання студентка бачить в тому, що важливим етапом кожного уроку іноземної мови є «мовленнєва зарядка» («Warming UP»), яка дозволяє націлити учнів на іншомовне середовище і підготувати до сприйняття та засвоєння навчального матеріалу. Цим самим «мовленнєва зарядка» впливає на весь хід уроку, задаючи йому правильний темп і створюючи позитивне емоційне середовище. Авторка описує особливості застосування «мовленнєвої зарядки» на уроках іноземної мови. Важливим моментом статті є те, що студентка формулює основні вимоги до «мовленнєвих зарядок», які повинні: бути короткими, чіткими і зрозумілими; підготувати учнів до періоду концентрації уваги; занурити учнів у навчальний процес; бути пов’язаними з тематикою уроку; зацікавлювати, мотивувати, позитивно налаштовувати емоції учнів. В загальному, «мовленнєва зарядка» допомагає налаштовувати учнів на навчання, задавати позитивний тон їх навчальним зусиллям, сконцентровувати увагу і навіть інтригувати, підвищити рівень залучення учнів до активної і творчої роботи на уроці,

Цікаву і водночас складну за змістом тему дослідження «Іншомовна комунікативна компетентність та її методичні особливості» обрала магістрантка Олена Тенюка. Молода дослідниця зазначає, що проблема формування комунікативної компетенції учнів при навчанні іноземної мови постійно перебуває в полі зору представників вітчизняної та зарубіжної методичної науки. У статті підкреслено, що під терміном «іншомовна комунікативна компетентність» розуміють здатність здійснювати спілкування за допомогою іноземної мови, обмінюватися думками і судженнями, правильно використовувати систему мовних і мовленнєвих норм, вибирати комунікативну поведінку, адекватну ситуації спілкування. В підсумку, така компетентність виступає цілісною інтегративною освітою, яку можна визначити як кумулятивну «готовність і здатність» полілінгвальної та полікультурної особистості до ефективного здійснення іншомовного спілкування в умовах мультимедійно опосередкованої міжкультурної комунікації, спрямованої на саморозвиток і самореалізацію її учасників за допомогою свідомого і активного засвоєння нового соціального досвіду.

Змістовним доповненням і своєрідним продовженням дослідження попередньої теми стала наукова розвідка «Роль невербальних чинників у міжкультурній комунікації», яку підготувала магістрантка спеціальності «Німецька мова і література» Діана Хамуляк. У розвідці підтверджується думка про те, що актуальною проблемою у вивченні іноземних мов залишається проблема комунікативної компетентності, вирішення якої сприяє використанню іноземної мови як доступного засобу спілкування. Дослідниця стверджує, що невербальні засоби комунікативної поведінки підвищують емоційність мовлення, робить його виразним, живим, справжнім, дозволяють зрозуміти справжні почуття й думки співрозмовника. Вони дублюють, підсилюють, замінюють мовну комунікацію, підтверджують або заперечують інформацію, доповнюють зміст висловлювання, акцентують важливі моменти спілкування. Серед найбільш вживаних засобів невербальної комунікативної поведінки іншомовного співрозмовника виокремлюють міміку, жести, позу, контакт очима (кінетику), тактильні засоби (дотик, потискування рук, обійми), а також тембр, висоту, гучність голосу, артикуляцію, ритм, інтонацію та екстралінгвістику (паузу, кашель, зітхання, сміх). Окрім цього, важливе місце у невербальному спілкуванні належить хронеміці як специфіці використання часу, визначеного для спілкування (очікування співрозмовника, час контакту із ним, тривалість пауз і процедури прощання). Не треба забувати і про рухи тіла: рухи-символи як жестовий еквівалент слова чи фрази; рухи-ілюстратори як підтвердження чи підсилення словесного повідомлення; рухи-регулятори як контролери-інспектори змісту повідомлення; рухи-демонстратори як носії емоційного сенсу вербальної інформації; рухи-адаптери як природжені звички мовця, що виявляють його емоційний стан під час обміну інформацією. Таким чином, невербальні засоби спілкування надають максимальної насиченості змістовій та емоційній інформативності здійсненню та завершенню комунікації, забезпечують максимальну стислість та лаконічність форм спілкування.

«Успішне формування комунікативної компетентності старшокласників залежить від сприятливих дидактичних і психологічних умов здійснення навчального процесу» – так розпочинає своє наукове дослідження «Лінгводидактичні засади формування комунікативної компетентності в учнів старшої школи закладів загальної середньої освіти» магістрантка спеціальності «Англійська мова і література» Оксана Шаплай. Вона вважає, що формування цієї компетентності безпосередньо пов’язане із такою лінгводидактичною засадою як активність учня та розвиток його пізнавальної творчості. Авторка статті переконує, що лінгводидактичними умовами формування комунікативної компетенції учня виступають такі фактори: змістовна й енергійна робота учнів на уроці; педагогічна майстерність учителя; моделювання на уроці іноземної мови типових ситуацій спілкування; стимулювання і розвиток пізнавальної діяльності учнів; врахування вікових особливостей кожного учня; соціалізація та відповідні соціальні умови для навчальної діяльності учнів у класі; загальнодоступний, загальноприйнятний і зручний контекст для комунікації учнів у процесі навчальної діяльності.

Магістрантка Валентина Андрушків висвітлює «Використання міні-проектів при плануванні комунікативного завдання на уроках німецької мови». Дослідниця виходить з того, що в методиці викладання іноземної мови значна увага приділяється креативній, творчій діяльності учнів як на заняттях, так і в позааудиторний час. Інтенсифікація цього процесу відбувається завдяки впровадженню інтерактивних методик, до яких варто віднести і метод проектів. Бо, якщо систематично використовувати  цей метод на уроках, то можна очікувати ефективне та якісне формування комунікативної компетентності учнів, що, в свою чергу, сприятиме продуктивному засвоєнню навчального матеріалу та розвитку навичок його практичного використання, збагаченню соціального та комунікативного досвіду школярів, підвищенню пізнавальної активності та мотивації до навчання всіх учасників освітнього процесу. Авторка дає характеристику проектам, розробленим для вивчення німецької мови і для яких є властивими такі ознаки: використання мови в ситуаціях, максимально наближених до умов реального спілкування; акцент на самостійну (індивідуальну чи групову) роботу учнів; вибір теми, яка найбільше зацікавить учасників навчального процесу; добір мовленнєвого матеріалу, типів завдань і послідовності роботи згідно з темою та метою проекту; візуальне представлення проекту. Називаються основні типи таких проектів відповідно до способу чи виду діяльності, що в них домінують: дослідницькі проекти (з визначенням об’єкта та структури, цілей, форм і методів його вивчення), творчі проекти (визначення об’єкта і мети, але без окреслення структури його дослідження), рольова гра (з довільною структурою),  інформаційні проекти (збір, узагальнення і аналіз фактів), міжпредметні проекти (на основі кількох навчальних курсів).

До важливої методологічної проблематики «Формування мотивації вивчення німецької мови в учнів закладів загальної середньої освіти як психолого-педагогічна проблема» звернулася магістрантка спеціальності «Німецька мова і література» Інна Гуменюк. Авторка небезпідставно зауважує, що проблема формування мотивації до вивчення німецької мови обумовлена формуванням єдиного (в тому числі, освітнього) європейського простору, що потребує реалізації складних завдань щодо більш активного і ефективного спілкування та поглибленого взаєморозуміння. Це, зрозуміло, вимагає відповідної розробки й обґрунтування організаційно-дидактичної моделі формування такої компетенції, яка б враховувала не тільки особливості розвитку мотиваційної сфери, а й перспективні напрями і тенденції вивчення німецької мови, що ґрунтуються на сучасних технологіях навчання і забезпечують ефективне оволодіння навичками німецькомовної комунікації. Науковці зупиняються на трьох типах мотивації навчання: негативна мотивація (спонука суб’єкта навчання з причини розуміння негативних наслідків низьких навчальних результатів), позанавчальна мотивація (усвідомлення успішного навчання як обов’язку перед суспільством, батьками, як запоруку свого надійного соціального статусу), навчальна мотивація (прагнення задовольнити власні пізнавальні інтереси, освоювати нове за допомогою власних інтелектуальних зусиль). Необхідно підкреслити, що навчальна діяльність на уроках німецької мови обумовлюється і формується багатьма мотивами, які створюють певну ієрархічну структуру і взаємодіють між собою. В загальному, мотивація навчання є не звичайною спонукою чи схильністю індивіда до навчальної діяльності, а морально-світоглядною системою з багаторівневою структурою, рівні сформованості якої можна оцінити за визначеними критеріями і показниками, що відображають ставлення учнів до дисципліни, формування якої відбувається в кілька послідовних етапів.

До конкретної методичної проблематики із компаративним акцентом звернулася магістрантка спеціальності «Німецька мова і література» Анастасія Лепуга: «Типологічна характеристика прикметника та числівника в німецькій та в українській мовах»  – такою є тема її наукової розвідки. Вже в перших рядках своєї статті вона зауважує, що частини мови є центральним поняттям у граматиці будь-якої мови та в лінгвістиці загалом, бо саме частини мови систематизують лексичний корпус мови відповідно до характерних граматичних, морфологічних і семантичних категорій. Авторка деталізує проблематику статті таким чином: порядкові числівники як в німецькій, так і в українській мові, означають порядок предметів при лічбі; прикметники в обох мовах поділяться на якісні та відносні; в німецькій мові відносних прикметників менше, ніж в українській; таким чином, числівники і прикметники, як самостійні частини мови, мають свої, тільки їм властиві морфологічні та смислові відмінності.

Магістрантка спеціальності «Німецька мова і література» Анастасія Трачук висвітлює «Використання сучасних інформаційних технологій та методів навчання на уроках німецької мови у старшій школі». Дослідниця нагадує, що використання інноваційних методів у процесі викладання німецької мови розпочалося у ХХ столітті та набуло популярності в останні десятиріччя у зв’язку зі стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Саме інформаційні технології дозволяють перейти від вивчення абстрактного предмета до сприйняття його як засобу спілкування та мислення, а навчально-пізнавальну діяльність перевести на сучасний творчий рівень, бо застосування інноваційних методів значно покращує якість подачі навчального матеріалу та результативність його засвоєння учнями, збагачує зміст освітнього процесу, підвищує мотивацію до вивчення німецької мови та літератури, створює умови для зміцнення партнерства між вчителем та учнями. Авторка статті дотримується думки, що інноваційні технології забезпечують ефективні підходи до викладання та вивчення іноземних мов, а саме: застосування інтерактивних методів викладання і використання технічних засобів навчання (комп’ютерної та мультимедійної техніки, мережі Інтернет) для контролю знань, зберігання та використання навчальних матеріалів. В загальному, інноваційне навчання – це навчальний процес, спрямований на оновлення освітньої системи та на унеможливлення пасивності учнів під час вивчення програмового матеріалу. Його методи допомагають встановити партнерські взаємовідносини між вчителем та учнями, що позитивно впливає на процес засвоєння інформації та на формування соціокультурної компетентності. В сучасних ускладнених соціальних умовах використання інноваційних методів виступає необхідним елементом навчального процесу, сприяє формуванню в учнів глибоких теоретичних знань, належних практичних навичок, стимулює конструктивно-критичне мислення, формує інтерес та мотивацію до оволодіння знаннями, пробуджує творче ставлення до навчального процесу, до його інтелектуальної складової.

У Часописі особлива увага приділена проблемам англійської філології. Англомовний дискурс розпочинається статтею магістрантки Анастасії Головій «Етапи формування англомовної граматичної компетентності учнів старших класів закладів загальної середньої освіти». Авторка вважає, що при вивченні англійської мови важливо вдосконалювати англомовну граматичну компетентність саме серед учнів випускних класів, бо частина із них планують продовжити навчання або одразу розпочати професійну діяльність там, де часто необхідне знання англійської мови. Цим і обумовлюється актуальність дослідження методики використання сучасних технологій для формування англомовної граматичної компетентності учнів Х – ХІ класів загальноосвітніх шкіл. Такі дослідження вказують, що формування цієї якості у старшокласників проходить наступними основними етапами: етап презентації, де відбувається ознайомлення учнів з кожним, новим для них граматичним явищем (цей етап може бути теоретико-практичним або практичним); етап формування граматичних навичок (основний і найважливіший, бо тут здійснюється автоматизація граматичних дій, необхідних для формування навичок); етап включення граматичних навичок у мовленнєві уміння монологічного та діалогічного усного мовлення. У підсумку, формування англомовної граматичної компетенції учнів загальноосвітніх шкіл вимагає врахування стадій засвоєння граматичного матеріалу учнями, здійснення вибору раціонального способу ознайомлення їх з новим граматичним матеріалом, визначення послідовності засвоєння учнями форм часу та реалізації цієї послідовності у навчально-методичних комплексах з англійської мови для загальноосвітньої школи.

Оригінальну і перспективну тему дослідження «Розвиток критичного мислення на уроках англійської мови за допомогою таксономії Бенджаміна Блума» обрала магістрантка Катерина Гомон. Свій вибір авторка аргументує тим, що в сучасному соціумі взагалі та в освіті зокрема може творчо діяти лише вільна особистість, яка здатна до критичного мислення. Вона дотримується аргументованої і практично незаперечної позиції: вміння людини мислити якісно і конкретно забезпечує її творчу і конструктивну діяльність, тому ключовою рисою її мислення стає критичність. Беззаперечно, розвиток критичного мислення є невід’ємною частиною модернізації сучасної української школи та оптимізації процесу вивчення англійської мови. Неперехідне значення розвитку критичного мислення учнів полягає насамперед у тому, що воно унеможливлює спрощення навчального процесу лише до передачі фактичних знань та забезпечує гнучкість, усвідомленість і рефлексію навчально-пізнавальної роботи учнів. Основними особливостями критичного мислення виступають: пошук нестандартних способів вирішення суперечностей, відкритість для нових ідей, активізація розумової діяльності. Критичне мислення трактується як активність розуму, спрямованого на виявлення та виправлення власних помилок з одночасним забезпеченням точності тверджень і обґрунтованості міркувань. Науковці-лінгвісти постійно здійснювали та здійснюють пошуки теорії чи моделі навчання, яка уможливлювала б ефективний і систематичний розвиток критичного мислення суб’єктів-учасників навчального процесу. Однією із таких теорій-моделей стала таксономія Бенджаміна Блума (таксономія – теорія класифікації та систематизації складноорганізованих сфер чи елементів дійсності), яка має наступні складові або рівні: знання  (відтворення фактів і базових понять); розуміння (пояснення ідей та понять); застосування (можливість використання отриманої або нової інформації); аналіз (деталізація інформації на взаємопов’язані частини чи складові); оцінка (обґрунтування власної думки, рішення або твердження); створення (продукування власного бачення одержаної навчальної інформації). Створення таксономічних умов є складним завданням і вимагає серйозної підготовки усіх учасників навчального процесу, але взамін приносить пізнавально-творчу радість і педагогу, і його учням.

Магістрант Антон Гордійчук характеризує «Застосування лінгводидактичних принципів при навчанні старшокласників написанню есеїв англійською мовою». Автор переконує, що серед загально- дидактичних принципів провідну роль відіграє принцип розвиваючого та виховуючого навчання, що повною мірою реалізується під час навчання написанню есеїв, оскільки робота над створенням тексту оцінювально-критичного типу сприяє розвитку вмінь писемної компетентності, чим відіграє важливу роль у формуванні особистості, здатної аналізувати й об’єктивно оцінювати отриману інформацію, чітко формулювати та переконливо відстоювати власну думку. Реалізація такого фундаментального принципу залежить від ефективності дотримання та врахування комплексу загальних дидактичних принципів, до яких належать: принцип природовідповідності (врахування природи, здібностей, ступеня зрілості світосприйняття учнів), принцип особистісноорієнтованої спрямованості навчання (сприйняття учня рівноправним суб’єктом навчального процесу), принцип позитивної мотивації та сприятливого клімату навчання (створення на занятті атмосфери «позитивного комфорту»), принцип зв’язку навчання із життям (можливість використання отриманих знань, навичок і вмінь у реальному спілкуванні), принцип професійної спрямованості навчання (врахування майбутньої професійної діяльності учасників навчального процесу), принцип науковості (забезпечення якості змісту та досконалості структури навчального процесу), принцип доступності та посильності (відповідність характеру, змісту, засобів навчання віковим можливостям учнів, їх рівню підготовки та індивідуальним особливостям), принцип систематичності та системності (забезпечення логічності, послідовності та наступності у вивченні програмового матеріалу), принцип наочності (використання конкретних ілюстративних матеріалів для висвітлення структурних, композиційних і лінгвостилістичних особливостей тексту), принцип міцності та надійності (застосування достатньої кількості вправ для досягнення належного навчального ефекту), принцип оптимального поєднання індивідуальних і колективних форм роботи (застосування різноманітних форм і способів диференціації роботи учнів на заняття), принцип поступового ускладнення (поступовий перехід від колективних і групових до індивідуальних форм навчальної роботи), До конкретних методичних принципів автор відносить: принцип комунікативності (уподібнення процесу навчання процесу реальної комунікації), принцип домінуючої ролі вправляння (застосування системи вправ для формування та розвитку навичок і вмінь написання есеїв), принцип взаємопов’язаного навчання (поєднання видів мовленнєвої діяльності або мовленнєвих умінь – рецептивних як читання й  аудіювання та продуктивних як говоріння та письмо), принцип врахування рідної мови (оптимізація та поглиблення міжкультурного спілкування), принцип мінімізації навчального матеріалу (доцільність використання мовних одиниць і зразків мовлення).

Третьокурсниця спеціальності «Англійська мова і література» Єлизавета Лопацька обрала об’єктом  дослідження таку оригінальну проблематику як «Гендерні особливості англомовних розважальних промов». Актуальність проблематики студентка бачить в тому, що протягом останніх десятиліть гендерні дослідження стали пріоритетом наукового інтересу у сфері сучасної лінгвістики: домінує вивчення впливу гендеру на мовлення чоловіків і жінок, а також  проблема гендерної диференціації мови. У статті студентка визначає гендерні особливості розважальних промов, стереотипів, властивих жінкам і чоловікам, а також аналізує застосування різних гендерномаркованих стилістичних засобів у анекдотах. Розважальна промова, вважає авторка статті, призначена для приємного спілкування на дозвіллі та створення хорошого настрою серед слухачів і має бути цікавою для того, щоб зберегти увагу та інтерес аудиторії на всьому її протязі. У такій промові серйозну думку може замінити жарт, а правда у ній – вигадка. Тут можливо обрати і використати одну тему, або диференціювати її на окремі гуморески або анекдоти. Основними видами розважальних промов виступають комічні історії, анекдоти, тости. Гендерні відмінності у використанні таких видів жартівливих промов, як правило, полягають в наступному: чоловіча розважальність є незворушною навіть у неймовірних ситуаціях і чоловіки можуть жартувати над власними консервативними звичками і традиціями; жіночому гумору притаманна дотепність, переважання логічних гумористичних форм, заснованих на несумісності. Авторка зазначає, що чоловіки до розважальних промов звертаються значно частіше, ніж жінки.

Увагу магістрантки Світлани Петрини привернули «Змістові підходи до формування лінгвокультурної компетентності учнів профільної школи засобами англійського фольклору». Авторка вважає, що якісне реформування середньої освіти передбачає здобуття випускниками профільної середньої освіти, що гарантується її академічним або професійним спрямуванням. Саме тому, одна із виокремлених у чинних програмах з іноземних мов для закладів загальної середньої освіти компетентностей – лінгвокультурна компетентність – тісно пов’язана з поняттями культурного та лінгвістичного контекстів і перебуває в центрі сучасних наукових досліджень у сфері лінгвістики. Культурологічний підхід до вивчення мов передбачає інтерпретацію фольклорних творів як творів духовної діяльності людини, а також сприяє ознайомленню із творами народного мистецтва. Науковці-лінгвісти вважають, що з метою формування лінгвокультурної компетентності учнів профільної школи засобами англійського фольклору необхідно сформувати їх знання, навички та вміння, пов’язані з лексичним пластом англійської мови. Навчально-пізнавальне значення фольклорних творів полягає ще й в тому, що вони є більш простими для сприймання учнями та виступають підґрунтям для вивчення літературних творів, більш складних за обсягом та розумінням. Як висновок: навчання англійської мови слід здійснювати на основі співвідношення психологічних, лінгвістичних, дидактичних і методичних принципів, серед яких основними при відборі та вивченні фольклорного матеріалу ключовими виступають принципи автентичності, взаємопов’язаного вивчення рідної та іншомовної культур, концентризму, поетапного формування знань, навичок, умінь.

«Медіаграмотність як пріоритетна компетентність сучасного вчителя англійської мови – тема дослідницького пошуку магістрантки Надії Кобець-Губені. Свою увагу до такої проблематики авторка пояснює тим, що при розробці вчителями методичних, дидактичних чи мультимедійних продуктів спостерігається недостатня майстерність у підборі теоретичного і фактичного матеріалу, в критичній оцінці інформаційних ресурсів Інтернету, невміння знаходити відмінності між піаром, рекламою, фейковими та правдивими повідомленнями. Цими проблемами обумовлюється низка негативних методичних прорахунків і труднощів: не виокремлюється головне та суттєве в контексті обраної тематики, недостатньо чітко поєднуються елементи мультимедійного продукту, що впливає на його якість та знижує ефективність використання. Основний шлях вирішення такої проблематики – забезпечення та підвищення рівня медіаграмотності вчителів англійської мови, під якою розуміють найважливіший комплекс знань і навичок, необхідних фахівцю в сучасному інформаційному суспільстві та серед яких провідною виступає здатність використовувати, аналізувати й оцінювати медійну продукцію. У статті висвітлюються основні принципи медіаграмотності, що дозволяють об’єктивно розуміти та оцінювати медіатексти: медіапродукт виступає сконструйованою реальністю, тобто, відібраними уявленнями про неї; медіа формують ставлення до реальних об’єктів через цільові медіаповідомлення; споживачі медіаповідомлень інтерпретують їх зміст залежно від особистих позицій та цілей; створення медіапродукту – це бізнес, який повинен приносити прибуток; медіаповідомлення транслюють ідеологію та інформацію про необхідні для їх авторів цінності; медіа виконують соціальні та політичні функції та виступають ефективним інструментом впливу на суспільство та управління ним; зміст і цільова спрямованість медіаповідомлень визначаються замовниками медіапродукту; кожен медіаресурс має власну естетичну форму, що підвищує інтерес і сприяє позитивному сприйняттю інформації. Тому головним завданням сучасної медіаосвіти є розробка форм, методів і способів захисту всіх суб’єктів освітнього процесу від маніпулятивного впливу медіа.

Якщо в попередній статті авторка аналізує окремі аспекти захисту учнівської молоді від негативного впливу маси тенденційних інформаційних потоків, то магістрантка Оксана Середа у власній науковій розвідці «Здоров’язбережувальні технології на уроках англійської мови в середній школі» апелює до проблем фізичного здоров’я юних громадян нашої держави – учнів закладів загальної середньої освіти. Авторка відразу ж зазначає: в останні десятиліття помітна тенденція до погіршення здоров’я школярів, що викликане неякісним харчуванням, загостренням екологічних проблем, зниженням рівня матеріального добробуту українських родин, недоліками медичного обслуговування, емоційними перевантаженнями та прискореними темпами соціальних процесів. Більше того, проблема збереження здоров’я дітей набуває особливої, навіть загостреної актуальності, бо прискореними темпами зростає обсяг спрямованої на них інформації, що негативно позначається на їх фізичному, психічному та духовному здоров’ї. У цьому аспекті уроки англійської мови – складний і серйозний елемент навчального процесу, бо вимагають постійної зосередженості, уваги, вміння аналізувати отриману інформацію, а отже, і особливих життєвих функціональних зусиль, які потребують застосування здоров’язберігаючих технологій (дотримання гігієнічних вимог, зміна видів діяльності, динамічні паузи, формування умов позитивного настрою, раціональна структура заняття, оптимальне співвідношення емоційних і пізнавальних процесів). Це – комплекс факторів, які допоможуть учням засвоїти необхідний обсяг лексико-граматичного матеріалу та зберегти навчальну мотивацію.

Магістрантка Наталія Шворак висвітлює «Вимоги до вправ для формування англомовної комунікативної компетентності у дошкільників з особливими освітніми потребами». Авторка переконана, що для того, аби вивчення іноземних мов мало свою тяглість та дієвість, його слід розпочинати із закладів дошкільної освіти: саме дошкільний вік є стартовим віком становлення особистості дитини, бо саме в цей час відбувається перебудова всієї системи відносин дитини з дійсністю. Важливо врахувати, що організований у дошкільному віці вплив на дитину дає їй можливість порівняно швидко і легко опанувати розмовну форму іноземної мови. Вченими-педагогами розроблена методика формування основ комунікативної компетентності у дітей з особливими потребами. Така методика базується на принципах врахування особливостей патології, обліку і контролю динаміки психофізіологічних і психолого-педагогічних характеристик дітей з особливими освітніми потребами, опори на сильні ланки психічної діяльності таких дітей, навчання на малословникових зразках, врахування бінарної природи труднощів, забезпечення значної фонетичної апроксимації (наближення завдань мовлення до можливостей мовця), вивчення граматичних іншомовних структур через наочні семантичні опори та принцип поетапності формування розумових дій. Магістрантка наголошує: при формуванні основ комунікативної компетентності у дітей з особливими потребами слід уникати інтенсифікації навчального процесу та пам’ятати, що саме помірне навантаження та неквапливі темпи вивчення мовного матеріалу забезпечують його результативність. Оволодіння дітьми з особливими потребами основами комунікативної компетентності сприяє розширенню та розвитку їх пізнавальних можливостей та дозволяє їм у достатньому ступені використовувати англійську мову для задоволення своїх життєвих потреб, а відтак і відчувати себе повноцінними людьми сучасного соціуму з належною соціальною компетентністю

П’ятий випуск студентського наукового часопису «Verba magistri», опублікований науково-дослідною лабораторією «Сучасні тенденції у лінгводидактиці та дослідженні дискурсу», поповнив особисті бібліотеки його авторів і їх наукових керівників, фонди бібліотеки спеціальності «Іноземна мова і література» та загальної бібліотеки Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. А його автори – студенти і магістранти згаданої спеціальності – працюють над черговим випуском Часопису…

 
Анонси
Галерея
3
33
На даний момент 266 гостей на сайті