Пошук

ЇЇ "БЕЗСМЕРТНИЙ ДОТИК ДО ДУШІ"

Поезія – це музика душі, найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя, співпереживання, любов до краси. Кожен знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле.

З нагоди Всесвітнього дня поезії у Кременецькій гуманітарно-педагогічній академії ім.Тараса Шевченка відбулися традиційні поетичні читання. Любов до поетичного слова об'єднала представників різних спеціальностей академії на чолі з їх наставником, кандидатом філологічних наук, доцентом Інною Волянюк.

Літературний захід відкрила другокурсниця спеціальності "Українська мова і література" Христини Шелест вступним словом "Значення поетичного слова у житті людини". Програма Читань складалась із двох частин: авторські поезії та вірші улюблених поетів.

Із власними творами присутніх ознайомили майбутні вчителі англійської мови і літератури, третьокурсниця Надія Пашко та першокурсниця Ірина Білецька, представники спеціальності "Українська мова і література" Софія Павлик і Катерина Ковальчук, а також їхні колеги-"нефілологи" Анастасія Омельчук з 11-Пс і Маргарита Захарчук з 21-Ф груп академії, а також Вікторія Камінська з 31-ТОк групи Фахового коледжу.

Другу частину програми підготували виключно майбутні українські філологи: Катерина Ковальчук прочитала вірш Тетяни Кириленко "Пиши мені листи", Марія Кочкубей - поезію Максима Кирилюка "Зрадливі очі". Дивовижні твори Ліни Костенко облюбували Олена Дражньовська ("Недумано-негадано…") та Діана Ревуцька ("Життя іде і все без коректур"). На завершення Юлія Ковалик виконала вічне поетичне звертання до сучасника Василя Симоненка "Ти знаєш, що ти – людина?"


Кожен з учасників дійства стверджував, що поезія – це не просто віршовані слова, а форма вираження почуттів. Бо ніщо так не висловлює наші емоції, як поезія. Слухаючи вірші, ми мимоволі відчували силу того почуття, яке переживав поет під час написання твору.

Тематика віршів була різноманітною. І сьогодні ми це відчули в поетичних рядках наших досвідчених і юних авторів. Тема війни стала найактуальнішою у цей час. Війна… Страшне слово. Страшніше, ніж смерть, тому що смерть – неминуче природне явище, а війна – страхіття, викликане злою волею інших людей.

Це не просто – говорити про війну, що йде по землі, що перевіряє кожного на міцність: чи вистоїть, чи витримає, чи захистить Вітчизну? Але набагато складніше говорити про людину-героя, котрий протистоїть цій війні, віддає своє життя за те, щоб ми жили у вільній, могутній і багатій Україні. Якщо перефразувати народну мудрість, то герої живуть доти, доки про них пам'ятають. Саме в такий важкий час для нашої країни нас єднає правдиве, болюче, гостре слово поезії.

Говорили ми і про світле почуття кохання, виразити яке буває дуже важко. Бо ніщо не зрівняється з цією бурею пристрастей, які переживає закохана людина. І тут на допомогу знову приходить поезія, що виявляє всю глибину, красу цього почуття. Тоді поезія перетворюється на неповторну музику слів.

Якби у світі не було поетів, ми б не пізнали всю красу художнього слова. Напевно, любили б лише себе та свою сім’ю. Тільки поетичний геній поета здатний достукатися до нашого розуму та пройняти серце, змушуючи його пришвидшено битися. Саме так зароджується патріотизм — почуття щирої любові до рідної землі, до свого народу.

 
Анонси
Галерея
33
3333
На даний момент 522 гостей на сайті