Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім.Тараса Шевченка

Всім відомий вислів про те, що нове – це давно забуте старе. У цьому контексті новаторське, або модерне, – це відроджене і по-сучасному прочитане традиційне. Яскравим і переконливим підтвердженням такого підходу є відновлення кременецьких художніх пленерів, які проходили у 30-х роках минулого століття в нашому місті з участю українських і польських майстрів пензля. Відновлення пленерів стало можливим завдяки творчій співпраці митців і мистецтвознавців нашого інституту із Міжнародним інститутом досліджень історії мистецтв (Краків, Польща) та польським громадсько-культурним Товариством ”Форум інноваційний ”Одін“.

Перший відновлений кременецький пленер проходив два роки тому в рамках Міжнародного мистецько-наукового симпозіуму, в ході якого, крім виставки картин, написаних під час пленеру, відбулися творчі зустрічі та дискусії митців України і Польщі за спільно визначеною тематикою ”Кременецькі пленери 30-х років ХХ століття: традиції, сучасність, перспективи“. Саме науково-мистецька творча дискусія стала знаковим елементом відновленої традиції: практична образотворча робота доповнилася і тим самим збагатилася фаховим теоретичним дискурсом. Ще однією знаковою особливістю сучасних кременецьких пленерів стала участь юних художників, в даному випадку – студентів живописного відділу Одеського художнього училища ім.М.Грекова. Таким чином, сучасні, тобто відроджені, українсько-польські кременецькі пленери поєднали традиційне з інноваційним, доповнили класику модерном не лише за стилем і змістом, а й за формою: художня пленерна практика отримала науково-теоретичне оформлення, а зрілий мистецький досвід предметно зустрівся з юним художнім талантом.

Нещодавно польські митці відповіли своїм українським колегам організацією нового художнього пленеру за темою ”Близькі людині місця“ в м.Пулави. Вони, як і наші художники, дотрималися започаткованого у Кременці принципу модернізації традицій. Пленер набув міжнародного формату: в ньому брали участь художники і мистецтвознавці шести країн (Польщі, України, Словаччини, Словенії, Болгарії, Німеччини). Україну представляли митці і науковці мистецького факультету нашого інституту – Олександра Панфілова та Дмитро Синенький.

І ось із Республіки Польща надійшов новий творчий сигнал: Міжнародний інститут досліджень історії мистецтв опублікував польською та українською мовами матеріали науково-мистецької конференції ”Кременецькі пленери 30-х років ХХ століття: традиції, сучасність, перспективи“. Редакційна колегія видання надіслала книгу на адресу ректора інституту, професора Афанасія Ломаковича із супровідним листом: ”З великою радістю надсилаємо Вам публікацію, яка є збірником матеріалів конференції ”Кременецькі пленери 30-х років ХХ століття: традиції, сучасність, перспективи“. Щиро дякуємо за Вашу участь в організації конференції. Ми дуже вдячні за Ваш вклад, бо без нього не була б можлива ані сама конференція, ані це видання, і надіємося, що Ви будете задоволені результатами нашої спільної роботи“. Від імені редакційної колегії лист підписав один із очільників Міжнародного інституту досліджень історії мистецтв Йозеф Грабський, який спільно з Веронікою Дрогобицькою-Грзесіак редагував видання.

Книга ілюстрована роботами Ришарда Рогалі, Анатолія Мартинюка і Романа Банашевського – учасників художнього пленеру у Кременці. Окрім цього, з конкретною доцільністю ілюстрована більшість статей збірника. Українські та польські мистецтвознавці досліджують історію кременецьких пленерів, творчість їх учасників, місце і роль Кременця як осередка українського образотворчого мистецтва на Волині, а також вплив кременецької художньо-просвітницької еліти на зміцнення духовно-культурних взаємин українського і польського народів.

Серед українських авторів збірника – кандидат мистецтвознавства Олександра Панфілова (”Почаївська художня школа як осередок українського мистецтва на Кременеччині у міжвоєнний період ХХ століття“), науковий працівник Літературно-меморіального музею Юліуша Словацького у Кременці Олена Гаськевич (”Кременецькі луни Еміля Крхи“), мистецтвознавець із Харкова Євген Котляр (”Пимоненко, Кременець, мистецтво, євреї… ”Жертва фанатизму“ як реакція на ”єврейське питання“ в Російській імперії“), львівський художник, кременчанин за походженням, Анатолій Мартинюк і науковець Інституту народознавства НАН України Олександр Нога (”Післямова“).

Збірник надає можливість оцінити спадщину кременецьких пленерів очима їх спадкоємців – сучасних майстрів пензля і мистецтвознавців України та Польщі, а також визначити їх перспективи як унікального явища на мистецькій карті Європи. ”Відродження кременецького мистецького пленеру та зустрічі дослідників на симпозіумах і конференціях є важливими складовими формування добросусідських відносин між незалежним державами  - Україною та Польщею“, – зазначається у післямові видання.